Участь у розмові взяли народний артист України, доктор філософії, доцент, в.о. завідувача кафедри бандури Національної музичної академії України (м. Київ) Тарас Яницький, директор обласного методичного кабінету навчальних закладів мистецтва та культури Ліна Богодиста, директор Великобагачанської ДМШ імені Федора Кушнерика Олена Романенко.
Масштабний мистецький проєкт, реалізація якого тривала на Полтавщині, покликаний популяризувати й масштабувати унікальне явище не лише української, а й світової культури – кобзарство.
Його кульмінація – концерт «Бандурою поєднані долі» – об’єднає науковців, зірок сцени та нащадків тих самих перших бандуристів, які у 1926 році заклали фундамент професійного кобзарства в Україні.
«Цей день – не просто низка урочистостей, а живий міст між поколіннями. Символічно, що, як і сто років тому, Полтавський академічний музично-драматичний театр імені М.В. Гоголя гостинно приймає бандуристів на своїй легендарній сцені. У цей знаменний вечір на неї вийде Максим Дашевський – актор «гоголівців» та правнук учасника Державної зразкової капели бандуристів Тихона Медведєва», – зауважила Ліна Богодиста.
За словами Ліни Богодистої, це – мистецька подія про силу, яка гартувалася Голодомором та репресіями, але вистояла.
«Від першої бандури 1926-го – до кожного голосу, що звучить сьогодні на підтримку нашої державності, – це єдина пісня волі, яку неможливо зупинити, – зауважила Ліна Богодиста. – Ми не просто святкуємо ювілей. Ми свідчимо про неперервність нашого роду. Те, що правнуки перших бандуристів сьогодні тримають культурний фронт, – це найкраща відповідь усім намаганням знищити нашу ідентичність».
На сцені розгорнеться грандіозна ретроспектива – від автентичного кобзарського співу до потужного хорового моноліту та нестримної козацької хореографії. Кульмінацією стане момент національної єдності: спільне виконання легендарного «Реве та стогне» сотнями учасників, серед яких – зірки національного рівня, кращі колективи області та почесні гості, як-от народний артист України Тарас Яницький.
«Передусім хочу передати всім щирі вітання від Національної музичної академії, а також від спільноти бандуристів Київщини. Кобзарський рух наших регіонів тісно пов’язаний історично, – зауважив пан Тарас. – І сьогодні наші мистецькі колективи несуть культуру світу й показують, наскільки вона самобутня та справжня. Хочу ще раз наголосити, що саме бандура – це єдиний в Україні національний інструмент, який не має аналогів у світі».
Олена Романенко розповіла про життєвий та творчий шлях кобзаря Федора Кушнерика, чиє їм’я нині носить Великобагачанська мистецька школа.
«Заклад – це справжній оберіг національної пам’яті на Полтавщині. Тут живе справа славетного земляка-кобзаря й передається із покоління в покоління, – розповіла Олена Романенко. – Саме тут, на батьківщині славетного кобзаря, щороку відлунює свято «Взяв би я бандуру», збираючи віртуозів, які продовжують традицію живого українського слова та струнного звучання бандури».
Олена Романенко поділилася унікальними фотосвітлинами із життя мистецької школи, розповіла про цінні музейні експонати бандур, визначних діячів–педагогів школи. Серед таких – і нині покійна Надія Марченко, яка була не просто викладачкою, а душею закладу, присвятивши все життя музиці й дітям.
Нині на базі Великобагачанської мистецької школи проводять творчий конкурс імені Надії Марченко на знак її невмирущого педагогічного таланту.
Підпишіться, щоб отримувати листи.